Про проєкт
Друга правда
Художники, фільммейкери, музиканти та журналісти з усього світу висловлюють свою думку про соціальні та політичні проблеми нашого часу у коротких відео в рамках проєкту “Second Truth” (“Друга правда”). Музичні відео (мелти) – це комбінація музичних кліпів та короткометражних фільмів без слів.
Правда – відносна. В часи ютубу та фейсбуку ми пересвідчуємося в цьому кожного дня. В результаті нашої взаємодії суспільний простір став абсолютно некотрольованим. Поряд з традиційними ЗМІ, тепер кожна людина, яка знаходиться в цьому просторі, перетворюється у передавача інформації. Правда стає товаром, на якому можна заробити владу та прерогативу тлумачення. Ті, хто тлумачать світ та правду замість нас, мають більшу вагу в суспільстві.
Автори мелтів в рамках “Second Truth” (“Друга правда”) хочуть розширити наші горизонти, запропонувати нам альтернативу. Другу правду.
Джуліан Трімейкер
Народився у березні 1976 року в німецькій сім’ї акторів. Провівши дитинство у Берліні, Мюнхені та Дюссельдорфі у театральному середовищі, Джуліан сам починав як актор. У 20 років він обрав шлях музики. Контракт зі студією звукозапису, багаторічна робота у сфері музики в рекламі. У 2017 році він створив міжнародний проєкт короткометражних фільмів “Second Truth” («Друга правда»).
“Помилковим є те, що є помилковим у певний момент часу.”
Мелти
Мелт складається з трьох основних елементів: позиції, висловленої людиною, теми, представленої у вигляді соціально-політичної проблеми, та музичного коментаря. Комбінація цих трьох елементів утворює своєрідне особисте есе у вигляді відеоблогу. Мелти перетворюють побіжіні новини та заголовки в емоційну та значиму історію, яка стоїть за ними.
Концерти
“Second Truth” – це також серія концертів. В кінотеатрах артхаусного напрямку будуть представлені мелти з супроводом живої музики, як в часи німого кіно. На початку 20-го століття, в часи зародження кінематографу, фільми, як і мелти, були німими. Це не завадило фільмам набути популярності з шаленою швидкістю, бо в німому кіно є одна перевага: жодних мовних бар’єрів. Показ фільму був одночасно концертом. Музиканти акомпанували за допомогою музики та звуків всьому, що відбувалося на екрані. В Японії навіть розвинули з цього окремий жанр. “Бенсі” були оповідачами, акторами, співаками та коментаторами в одній особі. Вони доповнювали фільм власними поясненнями та тлумаченнями і ставали такими ж відомими та важливими, як і сам фільм. Мелти повертають кіно до свого коріння – до всім зрозумілої та доступної самодостатньої форми мистецтва.
Правда
Коли у 1999 році ми підкорили інтернет, ми відкрили для себе новий світ. Ми могли бути будь-ким, формувати точки зору та заголовки новин, обмінюватися знаннями та ховатися за чужими профілями. Спілкування докорінно змінилося і зблизило нас. Водночас суспільство розділилося на багато маленьких ідейних просторів, які все менше контактують один з одним. Великі групи людей, які представляють громадську думку, ведуть відкриту боротьбу. Здається, що суспільство зазнає все глибшого розколу. У 1999 році ми ще були дітьми. Сьогодні ж ми в розпалі боротьби за не що інше, як тлумачення правди.
Інтерпретатори
Правда – це одне з найцікавіших винаходів людства. Чим більше ми занурюємось у віртуальну реальність, тим зрозумілішою для нас стає її справжня природа. Це турбує багатьох людей. Наш розум покладається на єдину картину навколишнього світу. Утім коли щось відбувається поряд з нами, дещо абсолютне, це стає самодостатньою правдою для найближчого середовища. Але якщо хтось транслюватиме цю локальну правду в глобальну, то постає ключове питання кінцевого призначення такої правди. Правда більше не правда, а радше інструмент. Не дивно, що в сучасному світі, в якому все більше людей можуть, як ніколи раніше, передавати інформацію одночасно, поняття правди перебуває у центрі уваги. Ми живемо не в епоху правди, а в епоху інтерпретаторів.
Це підводить нас до головного – до машин. Без них ми не змогли б пізнати світ навколо нас. Лише машини здатні обробляти таку велику кількість даних для нас. Наука, математика та інформатика – жодна дисципліна не може обійтися без них. Вони фільтрують, тлумачать, впорядковують, роз’яснюють та все більше стають частиною нашого розуму. Здатність думати виходить за рамки нашого фізичного тіла і стає окремим процесом, який ми більше не можемо контролювати. Проблема полягає не в тому, що цей процес відбувається занадто швидко, а в тому, що це відбувається занадто повільно. Крок за кроком ми звикаємо до нових технологій і віддаємо більше контролю в обмін на комфортне життя.
Машини
Робота нашого мозку схожа на сліди на піску. В дитинстві наш розум – це книга з чистими сторінками. Коли ми починаємо заповнювати ці сторінки, обираємо шляхи, яких ми триматимемося. І чим частіше ми протоптуємо вже знайомі нам шляхи, тим глибше стають наші сліди. Нашою перевагою може бути швидкість, проте ми менш гнучкі. Цікаво, що машини використовують саме такий механізм. Вони показують нам все, що збігається з нашим баченням світу. Тому нам так важко сприймати інші точки зору. Ми старіємо в наших головах, але при цьому живемо довше. І чим довше ми живемо, тим довше наші закостенілі ідеї залишаються у цьому світі. Якщо продовжити цю думку, то наш страх смерті – це, напевно, наш найбільший ворог у боротьбі за правду.